Політика

БЦ сміттєзвалище - загроза для мешканців міста

Загальновідомо, що проблеми у сфері поводження з твердими побутовими відходами на рівні органів місцевого самоврядування актуальні для всієї України. Це питання загальнодержавного масштабу, проте Грибовська трагедія показала, що розв’язання проблеми слід шукати не зовні, а на місці, відкидаючи різноманітні амбіції причетних до її вирішення та політичний підтекст. Адже сьогодні білоцерківці, на жаль, не усвідомлюють, що фактично живуть у зоні екологічної катастрофи, епіцентром якої є цілком відчутна загроза у вигляді Білоцерківського полігону ТПВ у балці Сухий Яр.

Насамперед, вважаємо за необхідне наголосити – на сьогодні полігон вже давно вичерпав ресурс, йому терміново необхідна повна санація. Проте наразі майже усі заходи, які пропонують, залишаються лише на папері і кочують із однієї Комплексної програми в іншу. Насправді, згідно з твердженнями спеціалістів, полігон був і продовжує бути саме звалищем.

– Це твердження не домисел, а перевірений персональною 10-річною практикою і дослідженнями даної екологічної виразки факт, – стверджує експерт Анатолій Сирота. – На сміттєзвалищі немає необхідної ізоляції ні знизу, ні на схилах, не дотримується необхідна технологія складування з улаштуванням проміжних ізолюючих шарів. Отже, об’єкт з’явився і продовжує залишатися дійсно звалищем, а не нормально створеним і функціонуючим полігоном. Звалище залишається територією, яка максимально вбирає атмосферні опади, які рясно просочують і всмоктують усі можливі в ТПВ шкідливості, стаючи отрутою, яка безперешкодно проникає в ґрунтові води.

А тому варто констатувати – без проведення масштабної загальної роботи проблема вирішена не буде, а все, що робиться наразі, то лише паперові баталії та втрата дорогоцінних хвилин. Відлік часу небезпеки у місті розпочався ще наприкінці 90-х. Усе написане у цій статті надалі – лише офіційна хронологія подій.

З історії питання

На сьогодні у Білій Церкві єдиним спеціалізованим підприємством, яке працює у сфері поводження з твердими побутовими відходами є ПрАТ «КАТП-1028», яке фактично контролює родина нинішнього міського голови Геннадія Дикого.

На балансі цього підприємства перебуває нині міський полігон ТПВ, який експлуатується з 1949 року. Тоді він розташовувався за межами міста, на місці колишнього глиняного кар’єру.

Спочатку планувалося, що полігон протягом 25 років буде заповнений відходами, а потім на це місце повернуть шар чорнозему товщиною 60 см, після чого площа буде включена до сільськогосподарських угідь. Проте ні в 1974-му, ні в 1998 році, коли полігон мав остаточно припинити функціонування, цього не сталося.

Наприкінці 90-х міська влада Білої Церкви не змогла домовитися з Білоцерківською РДА про новий полігон утилізації ТПВ чи будівництво сміттєпереробного заводу. Натомість у 2008 році був розроблений документ – проект «Доопрацювання діючого сміттєзвалища ТПВ м. Біла Церква в районі балки Сухий Яр до об’єму під рекультивацію з виконанням рекультиваційних робіт у 2013 році». А з січня 2011 року була впроваджена «Програма поводження з твердими побутовими відходами шляхом роздільного збору». Нею впроваджувався роздільний збір сміття на вологу та суху фракцію (який досі практично не налагоджений), будівництво та облаштування майданчиків для встановлення контейнерів для роздільного збору ТПВ (яких нині по місту недостатньо – про це далі). Єдине дієве досягнення – це те, що був запущений в роботу пункт сортування ТПВ ПП «Рось Екотех».

Попри явні недопрацювання у реалізації вищеназваних проектів, у Комплексній програмі охорони довкілля в місті Біла Церква на період 2017-2021 років зазначено, що вони спроможні подовжити дію міського сміттєзвалища до 2019 року, і вже після цього використання полігону стане неможливим. Але насправді воно вже давно неможливе, адже багато заходів – лише декларовані на папері бажання. Наразі міська влада воліє не помічати проблему, і тому протягом останніх двох років суттєвих змін у її вирішенні так і не відбулося.

Папір все стерпить

Серед основних пріоритетних заходів щодо поводження з побутовими відходами Комплексної програми охорони довкілля в місті Біла Церква на період 2017-2021 років зокрема передбачено будівництво нового полігону для твердих побутових відходів міста та впровадження системи роздільного збору ТПВ на території Білої Церкви.

Про будівництво нового полігону ТПВ розмови точаться вже дуже давно. Проте станом на сьогодні, згідно із даними Комплексної програми, розрахованої до 2021 року, лише відведена земельна ділянка під будівництво та розпочата (!) розробка проекту «Будівництво полігону для твердих побутових відходів у м. Біла Церква Київської області». Нагадаємо, що нинішній полігон дуже давно використав ресурс (деякі спеціалісти називають 2008 рік граничним) і навіть, якщо взяти до уваги «паперові заходи», не повинен експлуатуватися вже з наступного року.

Чим же пояснити таку неквапливість у вирішенні цього стратегічного питання, від якого безпосередньо залежить безпека білоцерківців? Чому колосальні кошти перевиконання бюджетів не спрямовують на вирішення глобальних питань? Напевно тому, що все робиться задля досягнення швидкого ефекту типу «нинішній міський голова щось робить». А тому нині Біла Церква схожа на будівлю, де наново клеять шпалери і фарбують вікна, але при цьому обходять увагою жахливий стан усіх комунікацій і мереж. Будівлі, у якій все робиться напоказ, але жити в ній небезпечно.

Щодо запровадження системи роздільного збору ТПВ, то вона, на жаль, працює неефективно. Так на пленарному засіданні 45-ї сесії міської ради директор департаменту ЖКГ Анатолій Кравець акцентував увагу на тому, що робота з розподілення сміття у нас в місті ведеться з 2009 року, коли були встановлені перші контейнери. На сьогодні їх кількість загалом по місту становить 293 контейнери саме для сухої фракції. Планується закупити ще, проте наразі, якщо врахувати, що кількість мешканців у місті понад 200 тисяч, то на один контейнер приходиться понад 700 осіб, тобто приблизно сім 9-поверхівок по 3 під’їзди. Як ви думаєте, така логістика зацікавлює людей сортувати і носити сміття хтозна куди, якщо під будинком є звичайні контейнери? Тим більше, впевнена, усі бачили, що там є кому сортувати сміття.

За словами того ж Анатолія Кравця, на пункті сортування сміття із контейнерів для сухої фракції стовідсотково досортовується, але його обсяги – то крапля в морі у порівнянні із загальною кількістю відходів по місту.

Отже виходить, що на сьогодні прекрасні ідеї щодо поводження із твердими побутовими відходами лише кочують із однієї Комплексної програми в іншу, а от реалізуються на практиці дуже повільно. Навіть зважаючи на те, що у зв’язку із децентралізаційними процесами коштів у міському бюджеті значно побільшало.

При цьому постійно точаться розмови про низький рівень свідомості громадян щодо необхідності сортувати сміття. Причини – знову ж таки недостатня кількість пристосованих майданчиків і контейнерів. Можливо, коли цей недолік буде повністю усунений, прийде і усвідомлення. А поведінку тих, хто з певних причин не захоче дотримуватися правил, можна буде корегувати системою заохочень, взявши за приклад досвід розвинених європейських країн. Адже нам потрібні не лише «свята європейського рівня», а і європейське вміння налагоджувати співпрацю із споживачем послуг.

Лебідь, Рак і Щука

Отже перед містом на сьогодні гостро стоїть питання поводження із твердими побутовими відходами. А це великий комплекс заходів і робіт, однією із основних частин якого є дегазація полігону (збір і спалювання біогазу, який утворюється на полігоні).

За словами директора департаменту ЖКГ Анатолія Кравця, чинне законодавство зобов’язує впроваджувати цей елемент у містах. Саме тому на початку цього року на пленарному засіданні 45-ї сесії міської ради був затверджений проект договору щодо впровадження комплексу робіт з дегазації полігону ТПВ, який стане складовою частиною конкурсної документації. Але сам конкурс поки що проведений не був, а отже досі немає компанії, яка впроваджуватиме цей комплекс робіт.

Проте нагадаємо, ще у 2007 році цим питанням досить потужно займалася Людмила Дригало. На її запрошення в місто приїжджали японські спеціалісти, мав бути побудований завод з видобутку біогазу. Тоді міська влада нібито дала згоду, а от деякі депутати виступили за те, щоб місто самостійно вкладало кошти у цей проект і отримувало від цього прибуток.

Отже ця ідея була задушена ще в зародку.

Натомість у 2009 році з’явилася інша – раціоналізаторська пропозиція «Технологія повної санації полігону твердих побутових відходів в місті Біла Церква» Анатолія Сироти. Автор пропонував спосіб санації полігону ТВП, який охоплює звільнення території полігону від накопиченого масиву твердих побутових відходів і переміщення цього масиву в інше місце. Цей спосіб відрізняється тим, що на суміжній з полігоном території утворюють виїмку природного ґрунту, яку заповнюють масивом сміттєзвалищного ґрунту, що переміщається з території полігону ТПВ.

При цьому Анатолій Сирота не просив коштів у міста на втілення пропозиції, яка, варто зазначити, була визнана депутатами міської ради. Проте до реалізації знову ж таки не дійшло, тому що потрібно було укласти договір із автором роботи, згідно із яким Анатолію Сироті мали б заплатити 10% від матеріально-фінансового ефекту, який гарантувало втілення рацпропозиції в життя. Депутати міської ради із цим не погодилися.

– Таким чином було покарано перш за все Білу Церкву, де існуюче сміттєзвалище було і залишається досі найбільшою екологічною проблемою. У результаті – означений матеріально-фінансовий ефект залишається не отриманим, з усіма наслідками екологічно-шкідливого впливу на навколишнє середовище, що взагалі не підлягає можливості оцінки повних втрат міста, – вважає раціоналізатор.

У 2017 році Анатолій Сирота повторно направив на розгляд депутатів обласної, місцевої рад і міського голови Геннадія Дикого документ «Вирішення проблеми санації полігонів твердих побутових відходів у Білій Церкві та загалом в Київській області», але навіть не отримав відповіді.

Загалом за останній час до міської влади надійшло близько двох десятків пропозицій, зокрема іноземних компаній щодо вирішення проблеми – від рекультивації полігону ТПВ до будівництва сміттєпереробних і сміттєспалювальних заводів.

Один із проектів сміттєпереробного заводу пропонувала і Людмила Дригало, її компанія мала реальний шанс отримати швейцарське обладнання в лізинг на тривалий час.

Проте ні тоді, ні сьогодні питання з будівництвом такого заводу не вирішене, хоча ділянка в розмірі 5 га під його будівництво надана. Залишається відкритим і питання санації полігону ТПВ, а міська влада продовжує робити вигляд, що проблеми не існує, прикриваючись Комплексними програмами і проектами, які реалізуються незадовільно та фактично не мають ефекту. Невже чекаємо повторення Грибовської трагедії, масштабної пожежі чи загального отруєння усіх ґрунтових вод і земель? Адже, нагадаємо, сміттєзвалище сьогодні перебуває уже не за межами міста, а безпосередньо на його території і отруює життя білоцерківців уже сьогодні, всупереч тому, що говориться в програмах і рішеннях влади.


Людмила ДРИГАЛО, приватний підприємець

Починаючи з 2005 року на моє запрошення у місто 5 разів приїжджали японці, 100 тис. доларів власних коштів було витрачено на розробку техніко-економічного обґрунтування, для цього ми зв’язувалися з інститутом газу НАН України.

Був намір побудувати завод з виробництва біогазу. За проектом, підприємство могло б виробляти 5 мільйонів кубометрів метану щорічно. Цього було б достатньо, щоб протягом близько 20 років повністю забезпечувати паливом одну з котелень міста.

Але справа тоді завершилася, на жаль, навіть не розпочавшись.

Я готова була, коли завод почне працювати, платити 20% з чистого прибутку місту, ще стільки ж комунальному автотранспортному підприємству-1028 за оренду полігону побутових відходів.

Тоді вдалося навіть досягти домовленостей щодо фінансування будівництва. Надати кошти на проект погодилася японська компанія «Шімідзу». Іноземці готові були співпрацювати по одному з механізмів Кіотського протоколу. Тобто, припинивши викиди в атмосферу певної кількості шкідливого газу в Україні, «Шімідзу» змогла б використовувати «зекономлені» обсяги на виробництві в Японії.

Також ми обговорювали з канадцями можливість будівництва сміттєпереробного заводу, де можна було б відсортовувати скло, пластик, папір тощо на переробку, а із побутових відходів робити гумус. На жаль, і ця ідея в місті не прижилася.


Максим ЗАПАСКІН, депутат КОР, голова постійної комісії з питань екології

Враховуючи те, що відкриття нового полігону вимагає значних зусиль і коштів, великої кількості погоджень і громадських обговорень, можна констатувати: Білоцерківська міська рада вже запізнюється з підготовкою нового полігону.

Так, наприклад, сучасний полігон ТПВ у смт. Ставище Київської області вже будують з 2007 року, витрачено близько 6 млн грн, ще 5 млн грн заплановано витратити у 2017 році. Інший полігон на Київщині в смт. Рокитне будують з 2012 року, але всі ці проекти все ще далекі від завершення.

Щодо Білої Церкви, то на цьому етапі навіть невідомо джерело фінансування відкриття нового сміттєзвалища та рекультивації існуючого. Хоча, на мою думку, все, що стосується рекультивації існуючого полігону, має бути здійснено за рахунок і силами балансоутримувача цього полігону – ПрАТ «КАТП-1028», оскільки саме це підприємство є монополістом на вивезення та захоронення ТПВ у Білій Церкві, то ж роками ПрАТ «КАТП-1028» заробляло на мешканцях Білої Церкви.

(із заяви «У Білій Церкві незабаром не буде куди вивозити сміття», 23 жовтня 2017 року)


Анатолій СИРОТА, раціоналізатор

Здійснення проекту санації полігону найбільш доцільно доручити «КАТП-1028». Все необхідне ця комунальна структура має. Якщо чогось не має, придбає чи візьме в оренду. Більше того, створена за результатами наших досліджень сортувально-розвантажувальна ділянка на полігоні, лише спрощує, але й посилює можливості вилучення вторинної сировини під час здійснення санації полігону. Тому завдання можна вирішити в максимально стислий період, отримуючи максимальний ефект, передбачений не лише даним, але й всіма іншими нашими раціоналізаторськими пропозиціями. Не кажучи вже про те, що «КАТП-1028» віддавати комусь власну частину цього ефекту навряд чи потрібно. Тим більше, що на цьому ж об’єкті «КАТП-1028» доведеться працювати мінімум 15-20 років після санації полігону. Так що фактично, здійснюючи санацію, «КАТП-1028» працюватиме з найбільшою віддачею не лише на громаду міста, а й на себе. Ніхто інший такого завзяття мати не буде. Але головне, звичайно, мати бажання щось робити.

За інформацією СПВ "Тиждень"