Мер Білої Церкви пасе задніх у рейтингу міських голів

 

За інформацією сайту «КорреспонденТ.Net», мер Білої Церкви пасе задніх у рейтингу міських голів найбільших міст України. Дані обробляли по 35 містам. При підрахунку рейтингів враховували політичну складову та оцінку економічної частини впливовості, зокрема розмір прибутків до міського бюджету. Оцінювали мерів група політичних та економічних експертів України. За підрахунками, сумарний рейтинг міського голови Білої Церкви Геннадій Дикий склав всього 1,87 %. Таким чином мер зайняв 33 позицію із 35. Втім, прес-служба Білоцерківської міської ради не поспішає оприлюднювати незадовільні результати рейтингу.

У мерів найбільших українських міст неспокійні часи - під ними хитаються крісла. Підсумки парламентських виборів надихнули правлячу політсилу, на Банковій заговорили про можливі дострокові місцеві вибори восени 2019 року.

І те, що до кінця серпня розмови тимчасово вщухли, абсолютно нічого не говорить. Але і мери себе в образу просто так не дадуть. У найбільших 35 містах країни живе понад 15 млн осіб, хоча офіційна статистика показує трохи меншу цифру, пише Світлана Шмельова в №16 журналу Корреспондент.
Бюджети цих міст у сумі важать майже 200 млрд грн, з яких на Київ припадає більше чверті цієї суми. І ось наш рейтинг міських голів - ми зважили й експертні думки з приводу їхньої впливовості, і економічні можливості міських бюджетів, якими вони керують.
З нашого першого рейтингу міських голів минуло півтора року, за цей час багато що змінилося в політичному ландшафті країни. Грошей у мерів під рукою стало більше - сумарний обсяг 35 найбільших міських бюджетів зріс майже до 196 млрд грн проти 177 млрд грн роком раніше. Але і складнощів у мерів теж стало більше. Чому саме перші 35 міст? Чому не більше? Тому що в перших 35 містах населення становить від 100 тис. і більше: тобто не менше людей, ніж у найменшому з обласних центрів - Ужгороді.

 
 
Справа у грошах
Міські бюджети вже стали інструментом передвиборної політики, благо децентралізація різко посилила можливості місцевої влади. У центрі це чудово розуміють - у середині серпня вибухнув скандал навколо історії про те, як глава Офісу президента попросив Кабмін пригальмувати платежі з центрального бюджету, що виділяються містам. Ці платежі - так звані офіційні трансферти - складають 32% доходів місцевих бюджетів у 35 найбільших містах.
Що цікавого ми помітили в міських грошах? Міста за рік стали менше залежати від центрального бюджету, частка так званих офіційних трансфертів за рік скоротилася приблизно з 2/5 до 1/3 доходів міських бюджетів великих міст. Звичайно, можна радіти децентралізації і тому, що місцева влада все менше залежить від центру. Водночас у нас не було зниження ставок загальнодержавних податків - на прибуток, ПДВ, акцизний збір. Тобто реально бюджети всіх рівнів отримують грошей більше, але потоки з центру в регіони потроху міліють.
Як ми рахували
Під час розрахунку рейтингу ми розглядали дві категорії показників.
Перша категорія - це політична складова, яку 11 експертів оцінювали за такими напрямками:
- наявність підтримки міською радою;
- конструктивні відносини з центральною виконавчою владою;
- наявність групи підтримки в парламенті;
- конструктивні відносини з головою облдержадміністрації (так, це взаємопов'язано з другим пунктом, але багато голів ОДА мають свою точку зору, досить згадати спроби позбавити мера столиці повноважень глави міськдержадміністрації);
- медійність як загальнонаціональної фігури, тобто наскільки вона відома не тільки в регіоні, але і як самостійна політична величина.
Кожен з наших експертів провів велику роботу - виставив усім 35 учасникам рейтингу бали за кожним з п'яти перерахованих параметрів. Ми ці оцінки підсумували. І в підсумку отримали рейтинги політичного впливу. Як виявилося, наявність великої політичної ваги не гарантує перших місць у підсумковому рейтингу. Фінансові можливості теж важливі.
Рік тому нам було непросто зібрати 10 експертів. У нинішньому взяли участь майже стільки ж. На жаль, так само, як і рік тому, лише деякі політичні консультанти ризикнули озвучити свої оцінки. Воно й зрозуміло: скоро місцеві вибори і політконсультантам хочеться мати клієнтів.
Проте 11 експертів на 35 оцінюваних персон - цілком достатньо для якісного рейтингування.
Друга група показників стосувалася оцінки економічної частини впливовості. Ось вони:
- сума доходів міського бюджету (тут і далі - в розрахунку на душу населення);
- сума офіційних трансфертів як з центрального, так і з обласного бюджетів;
- розмір бюджету громадських ініціатив (він же бюджет участі);
- доходи від податку на прибуток підприємств комунальної форми власності;
- доходи від податку на майно (нерухомість і т. п.).
Джерелом інформації для нас були вже прийняті місцевими радами міські бюджети на 2019 рік. Втім, була зроблена поправка - всі ці показники ми розглядали в розрахунку на душу населення, щоб максимально зменшити вплив розмірів міста на впливовість тієї або іншої політичної фігури.
Перший з показників - сума доходів міського бюджету - був обраний тому, що впливовість міського голови залежить від сум, якими він може оперувати в інтересах жителів міста.
В Україні переважна частина податків збирається в центральний бюджет і тільки потім частково ці гроші повертаються територіям у вигляді так званих офіційних трансфертів. Розмір цих виплат у розрахунку на душу населення в тому чи іншому регіоні свідчить одночасно про дві речі. По-перше, про те, наскільки міська влада зуміла домовитися з центральною. Так, є вирівнювання доходів місцевих бюджетів - там, де менше збирається місцевих податків і зборів, центральна влада доплачує. Але насправді різниця між регіонами у частині щедрості центру є. По-друге, чим більше трансферти, тим більше можливості у мера міста щось зробити для його жителів.
Розмір бюджету громадських ініціатив у розрахунку на душу населення - третій показник. Це невеликі суми. Але вони ілюструють готовність і здатність міського голови вступати в діалог зі своїми виборцями з приводу того, які саме ініціативи, висунуті безпосередньо самими городянами, будуть профінансовані.
Доходи від податку на прибуток підприємств комунальної форми власності - це свідоцтво того, наскільки ефективна міська влада, наскільки якісно вона управляє міськими комунальними підприємствами. Ну і показник її некорумпованості. Чим більше податкові надходження за цією статтею - тим, очевидно, менше встигли вкрасти з тих підприємств.
Доходи від податку на майно (нерухомість і т. п.) - це суто місцевий податок (як і податок на доходи фізосіб). Але його ставка, на відміну від прибуткового, встановлюється місцевою радою. Ця ставка, як і якість збору цього податку, впливає на підсумкову суму надходжень. І саме від міського голови значною мірою залежить те, скільки цей податок принесе грошей до міського бюджету, а потім - городянам.
І хто призери
Як і роком раніше, перше місце - за Києвом. Мер столиці - особлива позиція. Не дарма під нього копають зараз прямо-таки екскаваторами. Рубатися є за що: столичний бюджет на 2019 рік - понад $ 2 млрд в еквіваленті за поточним курсом. Столиця - це місце, де вирішується багато чого в політичних баталіях. Фактично Київ - це своєрідна держава в державі. І тому вага міського голови. І тому спроби Банкової посадити в крісло мера більш зручну фігуру.
Друге місце зайняв дніпровський мер Борис Філатов, який перемістився з третього місця на друге. Чому? Перш за все тому, що з другого на шосте місце пішов вінницький міський голова Сергій Моргунов, який позбувся колишньої підтримки в центрі.
На третє місце із сьомого перемістився Геннадій Кернес (Харків), що й зрозуміло - за минулий рік він зумів продемонструвати найвищий рівень непотоплюваності і сильні позиції в регіоні. Незважаючи на нові політичні віяння. Або завдяки їм.
Не сильно улюблений у центрі Юрій Вілкул (Кривий Ріг) змінив шосте місце на четверте. Батьківщина президента, як не крути? Так, але ні: багатолюдне і дуже небідне місто металургів завжди займало міцні позиції в табелі про ранги. І вага його міського голови була вище, ніж у мерів більшості обласних центрів.
Владислав Атрошенко (Чернігів) зберіг своє п'яте місце: міцні зв'язки в столичних високих кабінетах, досить благополучна економіка сусіднього зі столицею обласного центру забезпечили стабільність.
Краматорський міський голова Андрій Панков піднявся з 12-го на сьоме місце - в принципі зрозуміло чому, адже це місто зараз де-факто грає роль обласного центру Донеччини.
Повернувся з опали одеський міський голова Геннадій Труханов, який злетів з 34-го на восьме місце. Експерти щедро відсипали йому балів з огляду на те, наскільки технічно і красиво він зберіг свою посаду, відбився від спроб кримінальних переслідувань і виявився цілком рукопожатним у коридорах нової центральної влади.
Валентина Казакова змінив на посту міського голови Сєвєродонецька В'ячеслав Ткачук - секретар міськради. І диво! Ткачук злетів на дев'яте місце з 22-го, на якому був рік тому Казаков.
Тернопільський міський голова Сергій Надал практично не змінив позицій - спустився на 10-е місце з дев'ятого за підсумками рейтингу-2018.
До слова, про в.о. - виконувачів обов'язки. За минулий рік були зміщені три мери, крім сєвєродонецького. Так ось в останніх двох справи дещо гірші. Луцький в.о. мера Григорій Пустовіт змістився з восьмого на 22-е місце. А в Полтаві Олександр Шамота зайняв 26-е місце, після того як його попередник займав 15-е.
Підсумок
Найближчі місяці покажуть, хто є хто з мерів українських міст. Місяці (тижні?), що лишилися до  місцевих виборів, вимагають від чинних міських голів титанічної напруги сил. Монокоаліція і монокабмін залишають зовсім невеликий простір для маневру. Перш за все - фінансового. Якщо центр накине на регіональних керівників грошовий зашморг, тим буде вкрай складно говорити з їхніми виборцями. Виживуть найсильніші. І ще багато буде залежати від готовності локальних еліт згуртуватися навколо своїх нинішніх лідерів. Тому що моновертикаль полонених не бере і в переговори практично не вступає.
Хто оцінював мерів
Сергій Литвинов, заступник директора Центру соціальних технологій Соціополіс.
Андрій Миселюк, політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування Діалог.
Олександра Решмеділова, політичний аналітик.
Олексій Голобуцький, заступник голови Агентства моделювання ситуацій.
Ірина Тиран, політичний експерт.
Світлана Кушнір, політичний і економічний оглядач, експерт Reputation Lab.
Євген Магда, директор Інституту світової політики.
Дмитро Воронков, політичний оглядач.
Анатолій Луценко, політолог, директор компанії GMT Group.
А також представники редакції Корреспондента - оглядач Валерій Літонінський і головний редактор Олександр Крамаренко.
Редакція дякує Павлові Харламову (видання Деньги) за допомогу в аналізі бюджетних показників.