Нові правила на ринку нафтопродуктів. Кого зачепить війна з нелегальними АЗС

 

Український ринок нафтопродуктів заживе за новими правилами. Головна мета реформи – боротьба з контрафактом і "підзаборними" заправками. Утім, як це часто буває, зачепить нововведення і представників "білого" бізнесу, які навіть не мають прямого відношення до торгівлі нафтопродуктами. В першу чергу йдеться про аграріїв, які до 1 липня повинні були отримати ліцензії на зберігання пального на своїй території. Для цього їм треба отримати мінімум 16 дозволів в 5 різних структурах. На порушників чекають штрафи від 500 тис. до 1 млн гривень. Загалом введення штрафів було передбачено з 1 липня, однак Верховна Рада відтермінувала каральну частину до 1 січня 2020 року. Проведене опитування засвідчило, що у 97% фермерів немає повного комплекту документів і отримати їх вчасно вони не зможуть.

Бій з тінню

З чого все почалось? У листопаді минулого року нардепи ухвалили закон № 2628, який передбачає впровадження заходів адміністрування обороту палива і місць виробництва, зберігання і торгівлі цим продуктом. Офіційне обґрунтування — необхідно перекрити повітря нелегальним АЗС та вивести таким чином нафтогазовий ринок з тіні. На думку авторів законопроекту, запропонований комплекс заходів допоможе покласти край "підзаборним" заправкам, які в останні роки заполонили ринок. За різними оцінками через нелегалів повз бюджет щороку проходить близько 10 млрд гривень.

Однак закон торкнеться не тільки нелегалів, постраждають й інші учасники ринку, які не мають стосунку до паливного бізнесу. Про що саме йдеться?

Запроваджені зміни можна окреслити чотирма умовними пунктами

Перший — з 1 липня запроваджується ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі паливом. Інакшими словами, навіть діжку з соляркою на подвір’ї фермера тепер треба ліцензувати.

А щоб отримати ліцензію, потрібно подати такі документи:

  1. право власності або право на користування земельною ділянкою, де розташований резервуар;
  2. акт вводу в експлуатацію та акт готовності резервуарів для палива;
  3. дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки й початок експлуатування машин, механізмів устаткування підвищеної небезпеки.

На підготовку документації до введення ліцензування бізнес отримав сім місяців, однак, судячи із заяв підприємців, цього часу їм не вистачило.

Другий пункт — запуск нової версії СЕАРП — системи електронного адміністрування реалізації палива.

Йдеться про запроваджену ще у 2016 році, а нині доопрацьовану систему, яка контролює сплату акцизного податку з усіх обсягів палива від імпортера чи виробника до кінцевого споживача на всіх етапах поставок. Її створення було зумовлено масштабними схемами несплати акцизного податку, відповідно до яких нафтопродукти змішувалися з присадками, які не обкладалися акцизом, нібито для поліпшення якості пального. Обсяг присадок, з яких не сплачувався податок, за даними президента "Нафтогазової асоціації України" Нелі Привалової, досягав 50%.

Третій пункт — запланований запуск нової системи контролю за фактичним обігом і залишками палива на акцизних складах з використанням спеціального обладнання.

Так, на складах мають бути встановлені витратоміри-лічильники та рівнеміри, а саме: на кожному місці відпуску пального наливом встановлюється витратомір-лічильник, а на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі встановлюється рівнемір. Зазначається, що встановлення обладнання й передача даних з нього до ДФС потрібні з метою побудови системи контролю за фактичним обігом та залишками пального на НПЗ, нафтобазах та АЗС. Акцизні склади, витратоміри-лічильники, рівнеміри та резервуари потрібно зареєструвати в ДФС. За порушення передбачені штрафи від 20 до 50 тис. грн.

І четвертий пункт — посилення відповідальності за нелегальні операції з паливом.

Той, хто не встигне навести лад із документами, заплатить чималі штрафи. З самого початку карати порушників хотіли з 1 липня, але згодом парламент "змістив" цю дату на 1 січня 2020 року. За діяльність без ліцензій передбачені наступні штрафи: за місце виробництва палива — 1 млн грн, оптової торгівлі або зберігання палива  500 тис. грн, роздрібної торгівлі — 250 тис. грн

Чи потрібна ліцензія фермерам

Вартість ліцензії на виробництво і зберігання палива — 780 грн на рік, на роздрібну торгівлю паливом — 2 тис. грн на рік, на оптову торгівлю з нафтобаз — 5 тис. грн на рік, на оптову торгівлю без нафтобаз — 10 тис. грн на рік.

Ліцензія видається терміном на 5 років, проте для її отримання потрібно взяти дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, якими є зберігання, транспортування горючих рідин, маса яких дорівнює або перевищує 5 тис. тонн.

Так, для отримання вищезазначеного дозволу, фермер повинен подати до Держпраці висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання. А чиновники повинні підтвердити спроможність компанії виконувати небезпечні роботи. Проте фермери, які протягом року отримують менш як 10 тис. кубів пального апріорі не мають потужностей. На практиці вони можуть зіткнутися зі складнощами при отриманні дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, а відтак  і ліцензії на зберігання пального. Сам висновок експертизи, що надається до територіального органу Держпраці — задоволення не з дешевих і коштує, за даними Всеукраїнської аграрної ради, від 8 до 25 тис. грн. Що стосується вартості обладнання, яке відповідно до нових правил повинні встановити аграрії, то наразі ніхто не знає, скільки воно може коштувати. Зараз усі зайняті паперовою роботою паралельно зі збором врожаю.

"До цього руки ще не дійшли. Все-таки ми сподіваємося, що парламент скасує ліцензування восени, оскільки в цьому, на нашу думку, немає жодного сенсу", — розповів не під запис представник одного з великих агрохолдингів.

Але "підзаборний" ринок процвітає…

Ні для кого не є секретом, що тіньовий ринок нафтопродуктів в Україні дійсно набув загрозливих масштабів і в цьому контексті анонсована боротьба з "нелегалами" виглядає цілком виправданою.

За експертними оцінками в Україні не менше 1,5 тисячі АЗС працюють нелегально. Обсяг продажів палива через такі заправки становить близько 40 тис. тонн на місяць. "Чорний" ринок, зокрема в сегменті дизельного палива становить 20%, а зрідженого газу  30-50% залежно від регіону. Для створення нелегального бізнесу не треба мати неабияких підприємницьких здібностей, великої кількості фахового персоналу і великих інвестицій. Для старту достатньо кількох десятків тисяч доларів та "згода" від місцевих правоохоронців. Мінімальний перелік необхідних атрибутів — діжка, колонка та стілець для оператора. Усі "чорні" точки продажів розміщуються та експлуатуються без оформлення необхідних документів. Але це не заважає "підзаборникам" збільшувати свою частку на ринку. Тільки за 2018 рік через такі заправки було реалізовано понад 1,2 млн тонн, а у 2019 році цей показник може сягнути 1,5 млн тонн. Усе це  відібраний в офіційних трейдерів "хліб".Ціни у таких ділків на декілька гривень нижчі найдешевшої офіційної заправки. Однак це не означає, що вони заробляють менше: вони можуть ухилитися від податків і зекономити на документах. Правоохоронці часто звітують про закриття десятків, а інколи й сотень "чорних" заправок, однак на місці однієї ліквідованої нелегальної АЗС виростають дві.

Перманентна "боротьба" правоохоронців змусила учасників ринку шукати свої шляхи розв'язання проблеми. Наприкінці 2018 року "Нафтогазова асоціація України" випустила інтерактивну карту, на якій вказано місце розташування "чорних" АЗС. Додавати туди нові об’єкти може кожен бажаючий. Якщо вірити карті, цей бізнес процвітає ледь на у кожній області України. З початку її роботи було виявлено та помічено 1,257 нелегальних об'єктів з продажу пального, з них досі працює  987.

мапаЛ

Згаданий закон покликаний дати ще більше важелів впливу правоохоронцям у боротьбі з цим незаконним явищем, що, безумовно, правильно. Утім, постраждати можуть і інші учасники ринку.